РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КЛАСНИК КЕРІНИКІВ ТА БАТЬКІВ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

     Не нехтуйте суїцидальні висловлювання — краще перестрахуватися, ніж недооцінити ризик суїциду.

Спілкування з потенційним суїцидентом слід побудувати за таким приблизним планом:

1. Висловте свою зацікавленість особистістю і долею співрозмовника, а якщо це доречно, то й любов до нього.

2. Ставте запитання прямо, щиро і спокійно, використовуйте техніку активного слухання.

3. З'ясуйте, наскільки сформований образ по­дальших суїцидальних дій чіткий:

• чи є суїцидальний план;
• чи намічений час і місце виконання;
• чи були суїцидальні думки та спроби в минулому;
• як суїцидент сам оцінює ймовірність свого суїциду.

Пам'ятайте: що докладніший план, то більша ймовірність його реалізації.

4. Спробуйте з'ясувати причини та умови фор­мування суїцидальних намірів. Не примушуйте співрозмовника говорити про них, якщо роз­повідь для нього занадто важка.

5. Спонукайте виразити свої почуття у зв'язку з проблемною сферою.

6. Запитайте, чи доводилося йому розпо­відати комусь про те, що він говорить зараз. Це запитання допоможе підштовхнути співроз­мовника до думки, що, можливо, головна його проблема — у соціальній (само-) ізоляції.

7. Будьте готові до того, що ви будете залучені (можливо, надовго) у психотерапевтичну роботу з вашим співрозмовником.

Чого робити не слід:

• не відповідайте на заяви про суїцидальні наміри (хоч як би безглуздо, на вашу думку, вони звучали) репліками: «Чути не хочу про такі дур­ниці!», «Чи варто говорити про речі, яких усе одно не зробиш?»; такі відповіді тільки змусять вашого співрозмовника пошкодувати про те, що він скористався кризовою лінією;
• не показуйте, що ви шоковані заявами суїцидента, навіть якщо справді переживаєте емо­ційне зворушення;
• не вступайте в дискусію про припустимість самогубства; повідомте лише, що не хочете, аби співрозмовник ішов із життя.